Як ми сплавлялись Роднянськими Альпами

Катерина Коноваленко, м.Київ
Мечты: Лето. Хочу горные озера. Хочу рододендроны. Хочу не тратить отпуск. И туда, где еще не была.
Звонок Тане - результат - Румыния, 4 дня выходных: 28.06-01.07.
Ожидания: Рододендроны, широкие панорамы, хороший загар, купание в озерах, беседы и песни у костра...
Реальность: рододендроны, туман, дождь, врезающийся в левую щеку, купание в дожде, беседы и песни у горелки...
Бонус к реальности: Хорошая компания друзей, вкусненное меню от инструктора Иван Шпортюк и шеф-повара Оксана Тирон, победа над дискомфортом одевания мокрой одежды с утра и осознание, что дождь без ветра - это счастье, или ветер без дождя).
Спасибо MOUNT DAY за исполнение желаний и знакомство с новым собой, ведь с любого путешествия ты уже не возвращаешься прежним человеком!

Катерина Шихєєва, м.Одеса
Найбільше, що запам'яталось: Вася, що під вітром і градом поправляє Наталі капюшон куртки і в 10-й раз натягає сповзаючий рейнкавер. Як на мене, оце людяність, яка вище за власний комфорт.
Трійця: Віка, Катя та Вова, що співають пісні і жартують, як би не було сиро і холодно... Іван, який стоїть в холодній воді, щоб підстрахувати інших... З-за таких моментів і варто ходити в походи.
Навіть після прання куртка пахне димом і чебрецем, одягаю її і з тим запахом приходять спогади про гори, де всі щоденні турботи і метушня відходять на задній план, а ти опиняєшся наодинці з собою справжньою, з простими бажаннями, коли дух перехоплює від краси і єдине що знаєш напевне - щастя є тільки тоді, коли його можна розділити з іншим!

Наталія Бабенко, м.Київ
Згадайте, як в дитинстві хотілося залізти в калюжу, і щоб та калюжа була як можна глибшою. Але мамине пильне око завжди попереджало цей подвиг: "Не лізь в калюжу, ноги намочиш... замараєшся..." Але мріям властиво здійснюватися, В поході Роднянськими Альпами я знайшла свої великі калюжі)) І то, мабуть, стало найяскравіше враження від походу)) Бредеш собі у взутті, в одязі, і ніхто на тебе не кричить: "Вилізь з калюжі негайно!". А навпаки, інструктор каже: "Ступайте, акуратно, не попадайте!" )) І сам показує, де краще перейти річку в брід)) І так кілька разів: де по-коліна (з моїм зростом), де трохи мілкіше. В якийсь момент стає байдуже, що в черевиках чвакає, байдуже, що зверху дощ капотить безперестанку! Щоправда у моїх черевиків цей похід був "Лебединою піснею", в наступний похід вже не ризикну в них йти, бо підошви точно відпадуть, як то було в Гуцульських Альпах))

PS від організаторів:
Тетяна Старжинська, м.Івано-Франківськ

Веселим видався похід smiley...
Коли серед всіх переспіваних пісень за ці дні, слова пісні «Дождь, звонкой пеленой наполнил небо июньский дождь.  Гром, прогремел по крышам...» стають гаслом походу.
Коли сильна злива зі шквальним вітром змінюється на просто дощ – стає щастям!
Коли здається, що ти вже звик до постійного дощу і ще більше намокнути не можеш – починаються броди)) і так разів з п’ять...
Коли двомісна палатка вміщує вісім людей, і це гріє душу і тіло набагато більше теплого спальника...
Коли бескінечні жарти, сміх і почуття гумору допомагають подолати будь-які перешкоди... І ти розумієш «ЦЕ ПЕРЕМОГА!»....smiley
Дякую Друзі, з вами класно!!!