"Одного разу ти станеш таким дорослим,
що знову почнеш читати казки..."
К.С.Льюис
Стендапи, таймінги, апдейти, дедлайни, апруви, брейнсторми, факапи... - ойййй)) Багатьом знайомі ці слова? О, так!
І як же хочеться іноді про них забути, втекти від усього цього, струсити з себе тягар важливих справ, обов'язків, часових меж, скинути маски і образи, ділові костюми, залишити посади і просто виииидохнуть... а вдихнути радість, безтурботність і щастя.
Пам'ятаєш, як у дитинстві? Просто бавитись і пустувати, не думаючи про те, що про тебе подумають інші. І чим смішніше, тим краще. Вигадувати, фантазувати і мріяти. Насолоджуватися життям тут і зараз. Адже так було?.. Просто бути собою і випустити нарешті назовні свою внутрішню дитину. Адже вона вже гине за гратами, за які ти сам її сховав)
І похід в гори - найкращий помічник у цьому!
В цьому ЙОГО найбільша цінність. Тут єдиний таймінг - вчасно прокинутись і поїсти, як в садочку)) ну і бажано, вчасно зібратися і прийти на ночівлю. Усе! Похід в гори - це територія дитинства. Тут ніхто тобі не скаже: «ну досить, ти виглядаєш смішно!» Та ще й підтримають і підіграють, щоб разом дружньо і весело посміятися від душі.
Щоб створити смішні гримаси, згадати казкових героїв і зобразити їх, або придумати нових.
Наїстись чорниці і показувати один одному язика, у кого синіше.
Нарвати в закинутому саду апельсин або гранат і їсти наввипередки. Мммм, як це смачно)
Влаштувати змагання хто знайде найбільший або найгарніший гриб. Здається, що з нього можна зробити чарівний капелюшок.
Робити те, що забороняють дорослі: ходити без шапки, купатися в холодній річці або борсатись в багнюці під дощем, пробувати лизнути мухомора або бурульки)) свобода! І скільки задоволення.
И це не все! Гірський похід - це разом дивитися на блакитне бездонне небо або насолоджуватися сонцем, бігати, стрибати і скакати.
Співати пісні: «если с другом вышел в путь – веселей дорога», «ах детство, детство, ты куда спешишь» або «облака - белогривые лошадки»… впасти і валятися на траві як тобі подобається, і де подобається, решта - не важливо.
Побачити незвичайне дерево і облазити його вздовж і поперек, залізти в дупло, а ще краще - висіти догори ногами.
Підібрати приблудного пса, зробити його учасником групи і придумати смішне прізвизько. Він буде тиждень йти з тобою, їсти нарівні зі всіма і спати в тамбурі намету, охороняючи твій сон.
А похід в гори взимку - це взагалі кайф!
Це казка! Можна валятися на снігу і робити янголятка, або заритися по пояс в сніг, або ловити сніжинки ротом, або скотитися з невеличкої гірки на попі. Єєєєєху! І це все серйозні люди, які в звичайному житті займають важливі посади! Можеш уявити таке в Києві? Ну так собі... Якщо хтось і наважиться, то все-одно, десь глибоко підточуватимуть думки: «а якщо хтось побачить із співробітників, а що скажуть люди, а як я виглядаю, ну це ж несерйозно... »
В горах дитинство дозволено. Тут немає віку і соціального статусу, це залишай вдома. Просто відкрийся і насолоджуйся. Хоча б зараз. В цьому і є справжнє життя!
СХОЖІ СТАТТІ:
Що ми «забули в горах» або чому люди йдуть в похід?
Перший похід в гори: як вижити і через страх не прогавити можливість кайфонуть
