Марокканські пригоди

В травні ми вперше побували в Африці, в Марокко. Поїздка вийшла різнопланова, встигли побачити і міста, і гори. Подорож складалась з трьох частин: тусіч у Марракеші, похід в Атлаські гори, подорож до океану і портових містечок.

1. Марракеш. Це місто здивувало своїм контрастом, де два кроки відділяють сучасний діловий центр з скляними вітринами від старого середньовічного міста з віслючками, вуличними торговцями та старенькими кривими вуличками. Ми встигли походити по старій медіні, а вечері на терасах з видом на гори надихали на наступну подорож.

2. Атлаські гори. Похід склав 6 днів та був напрочуд різноманітним. Ми встигли перейти 3 перевали на різних висотах, побачили берберські поселення з досить надокучливими жителями, а гори кожного дня були різні. Здавалося, перед перевалом ще Африка з червоно-помаранчевими вершинами, а за ним вже Ісландія з снігами та вологою травою, залитою струмками. Ми купалися у чудовому вискогірному озері, а перед цим встигли помокнути під дощем, ховаючись у маленькій будівлі.

Перший день походу — 20 км і кілометр набору висоти. Місцеві жителі намагаються напарити якусь непотрібну послугу, а потім довго просять за неї гроші. Діти супроводжували нас кілька годин, а ночувати довелося в притулку.

Другий день. Навколо марсіанські пейзажі, відійшли від берберських сіл. О 3 дня почався дощ і ми вирішили зупинитися на стоянку раніше. Погода в горах змінюється за розкладом: вранці сонячно, о 3 дня починається дощ, потім трохи розвиднюється і ближче до ночі знову хмарно. Тусили всі разом в палатці, їли кашу та пили чай.

Третій день. Подолали перевал на висоті 3100 м, за ним зовсім інша країна - річки та зелені береги.

Четвертий день. Ще один перевал, чарівна зелена безлюдна країна змінилася на цивілізацію. Пройшли крізь села та скинули 1,3 км висоти. А потім набрали ще 600 метрів щоб ночувати біля високогірного озера. Як тільки прийшли на місце ночівлі, почалася злива. Довелося ховатися в маленькій будівлі, в якій, здається, вдень роблять марокканський чай.

П'ятий день. Прокинулися біля високогірного льодовикового озера д'Іфні на висоті 2295 м — найвищого в Атлаських горах, а вранці в ньому зкупалися. Далі підйом на перевал на 3650 м, краса навколо і найтяжче випробування цього походу. За перевалом Африка змінилася на Ісландію. Сніги, через які течуть річки та суворі гори. Ночували в притулку серед купи туристів, що прийшли піднятися на Тубкаль.

Шостий день. Піднялися на вершину гори Тубкаль 4167 м. Підйом виявився не таким складним, як попередній день, а вершина полога і досить залюднена. Ми ночували в притулку та вийшли десь о 5 ранку, щоб піднятися на гору. Користувалися кішками на спуску, які надають +100 до швидкості та ульотності (в плані летиш вниз як на крилах). Після спуску пішли в найближче місто Імліль, а звідти поїхали назад до цивілізації.

3. Ес-Сувейра. Чудове портове місто з портом, чайками і котами. В порту можна спробувати рибу, виловлену сьогодні, а приготують її в найближчій крамничці. Саме місто дуже компактне та симпатичне, на відміну від галасливого Марракешу. А океан прохолодний та величний.

Після походу ще хотілося трішки помандрувати, тож чудово, що ми встигли побачити різні міста перед від’їздом. Іван та Таня розробили чудовий маршрут та відкрили для нас Африканський континент. До нових зустрічей)